«ProfessionsStory»: немає професій із великим майбутнім, але є професіонал із великим майбутнім!

 

Якщо немає професій із великим майбутнім, то чи є професіонали з великим майбутнім?

 Над цим питанням задумалися тоді ще учні 10-их класів, нинішні 11-класники,  і долучилися до участі в конкурсі Вінницького обласного центру зайнятості «ProfessionsStory», який проходив у двох номінаціях: «Кращий твір-роздум» і «Кращий відеоролик». Кращі роботи були відзначені, а конкурсанти нагороджені заохочувальними подарунками під час проведення свята Останнього дзвоника. Нагороди вручила керівник Літинського РЦЗ Шишкова Наталія Іванівна.

До Вашої уваги конкурсні роботи кращих учнів нашого ліцею, 

над якими вони довго та натхненно працювали, враховуючи всі рекомендації щодо  твору-роздуму, 

тим самим і готувалися до ЗНО-2022 з української мови і літератури,

 зокрема до написання власного висловлення (4 частини сертифікаційної роботи - завдання відкритої форми з розгорнутою письмовою відповіддю). 

                            ТВІР-РОЗДУМ ЧУМАК СОФІЇ

 У сучасному світі безліч цікавих професій, і кожна по-своєму унікальна. Щороку створюються нові винаходи, і для їхнього втілення в життя та реального використання  потрібні кваліфіковані фахівці. Але є і види праці, яка зараз не потрібна, тож ці професії, на жаль, відходять у минуле, а саме: розвізник льоду, сплавник, телефоністка, ліхтарник.  Але, як показує історія світу, кожна професія унікальна. Людина  як особистість хоче досягти висот у своїй справі життя або так званому хобі, яке в майбутньому перетворюється на улюблену роботу. Але ми не можемо сказати, що вибрана  професія зробить людину відомою, усе залежить від самого професіонала. Якщо людина виконує все, що в її силах і навіть більше, то вона доб'ється бажаних висот.

Не важливо, яку професію ви оберете, головне, щоб робота приносила вам задоволення. Але від самої особи потрібно багато часу  та сили, як фізичної, так і духовної, щоб не знищити себе із середини. Усе залежить від вашого самопочуття і впевненості. Якщо ви думаєте, що це не ваша справа і не отримуєте від неї задоволення, біжіть чимдуж від неї і знаходьте нові покликання. Для того щоб знайти його, потрібно готуватися до вибору своєї професії з підліткового віку, коли в дитини створюється бачення світу та захоплення. Можна поспілкуватися з рідними та психологом, пройти профорієнтаційний тест, який дасть зрозуміти, яке направлення тобі підходить «людина-людина» (лікар, юрист, учитель), чи «людина-природа»(біолог, мікробіолог, еколог), чи «людина-техніка» (токар, шахтар, повар), чи «людина-знакова система»(перекладач, програміст, фінансист), чи «людина-художній образ» (актор, фотограф, музикант). Благо, зараз є багато способів пересвідчитися, що підходить саме тобі.

Факти історії України та світу, як ніщо інше,  переконують нас, що лише один професіонал своєї справи може принести велику користь усім. Так, відомий  лікар-бактеріолог за національністю українець, Володимир Хавкін  створив вакцину проти холери  і чуми. Народився  він 15 березня 1860р. в Одесі (того часу Російська імперія). Навчався в Одеському університеті, звідки був відрахований за участь у політичній організації «Народна воля». Працював у лабораторії Іллі Мечникова спочатку в Одесі, а пізніше в Парижі. У Франції винайшов протихолерну вакцину. Уряд царської Росії відмовився застосовувати винахід політичного противника російської імперії. Після відмови застосовувати протихолерну вакцинацію в ряді країн Європи, Хавкін з 1896 року працював в Індії, де створив першу в історії вакцину проти чуми.  Експерименти з винайденими вакцинами Хавкін найчастіше проводив на своєму організмі. В Індії було вакциновано понад 4 мільйонів людей. Видатний учений був призначений головним бактеріологом країни та директором Бомбейської протичумної лабораторії. Пізніше ця лабораторія була перетворена в Інститут Хавкіна. Незважаючи на всі проблеми , переслідування владою Російської імперії, він урятував безліч людей.

Прикро, що науковець такого рівня не знайшов реалізації своїх амбітних планів у себе вдома, у своїй Батьківщині. Хто знає, можливо, якби у свій час Володимир Хавкін залишився в Україні, не емігрував із політичних  міркувань, якби не були репресовані за часів сталінського режиму сотні талановитих прогресивних учених у 1930-1950 роках в Україні була б створена потужна наукова школа, сучасні лабораторії, і вакцина проти чуми нашого часу - коронавірусу Covid-19 була б винайдена саме в нас…

На щастя, у сучасній Україні є безліч талановитих людей. Так, відома науковиця нового покоління, Броварець Ольга Олександрівна має безліч нагород і досягнень у своїй професії. Вона народилася 1986р., біофізик. Відома теоретичними дослідженнями в міждисциплінарних напрямках молекулярної біології, молекулярної фізики, хімічної фізики та квантової хімії, зокрема вивчає механізми виникнення спонтанних точкових мутацій у ДНК. Ользі Броварець вдалося довести, що можна запрограмувати ракову клітину на «самогубство». Наймолодшій в Україні доктору наук, старшому науковому співробітнику в Інституті молекулярної біології і генетики в Києві Ользі Броварець пророкують Нобелівську премію. Одна з найтитулованіших і найбільш цитованих молодих учених сучасної України, лауреатка премії Scopus Awards Ukraine 2016 року в номінації «Найкращий колектив вчених, який досяг значних наукових результатів без західних колаборацій» і премії «Лідер науки України 2016. Web of Science Award» провідний науковий співробітник Інституту молекулярної біології і генетики НАН України. Тепер я з гордістю можу сказати, що майбутнє України та людства у руках таких жінок-учених,  як Ольга Броварець.

Після того, як ви знайшли ту професію, яка вам подобається, потрібно здобути знання для своєї професії, тобто вступити у навчальний  заклад, університет або коледж. Після закінчення навчання повинні зрозуміти, чи ви хочете працювати на роботодавця чи самостійно, можливо, створити свій бізнес. Якщо обрали другий варіант, то необхідно створити «план дій», у якому потрібно написати все те, що вам знадобиться для створення та розвитку  своєї справи.  А далі все буде лише у ваших руках. Ви повинні зрозуміти, як зацікавити об'єктів, тобто людей, які будуть використовувати вашу працю, за яку ви отримуватимете кошти. Професіонал своєї справи вміє спілкуватися з людьми, підтримувати розмову і бути завжди відкритим до нових ідей. Чим більше у вас постійних клієнтів, тим краще розвивається ваш бізнес. Люди розносять інформацію, як «зіпсований телефон», але для вас у позитивному руслі. Наприклад, я завершила навчання на факультеті «Фізична реабілітація» і закінчила курси масажу. Тепер я можу почати діяти. Спочатку розпочну зі своїх друзів і знайомих, якщо їм сподобається мій масаж, вони розкажуть своїм близьким і так далі. Так я матиму постійних клієнтів. Також у сучасному світі є безліч способів розповісти про себе та свою роботу. Через соціальні мережі можна знайти нових клієнтів, розповісти про свою професію та її користь. Звичайно, спочатку буде важко. Нікому у цьому житті нелегко, і не даються слава, професіоналізм і  досвід просто так.

Скарбниця української літератури дарує нам багато показових прикладів підтвердження моєї позиції. «Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує», - так колись сказав відомий філософ, «український Сократ» Григорій Савич Сковорода. Поет, який народився ще задовго до технологій, знав, що найважливіше - не здаватись і йти до своєї мрії. Чим більше ми вкладаємо сили, терпіння, коштів для своєї професії, тим краще її цінують. Також філософ створив збірку байок « Басні Харьковскія», у яких підняв тему «сродної праці», яка актуальна й сьогодні.  Григорій Сковорода вважав, що сродна праця є необхідною умовою у досягненні людиною щастя, реалізацією справжнього людського способу існування. Автор визначає «сродну працю» як те, що праця не виступає засобом існування, а є найпершою природною потребою і найвищою насолодою особистості. Поет стверджує, що немає нічого кращого, ніж жити «по натурі», тобто працювати за своею «спорідненістю». «Сродна праця» принесе суспільству матеріальне і духовне багатство, а людям справжнє щастя.

Безперечно, я можу назвати ще багато аргументів і прикладів на підтвердження думки, але й наведені вище переконливо свідчать, що кожний професіонал може стати найкращим у своїй професії. Усе залежить лише від бажання людини. Головне - знайти свою «сродну працю». Кожна людина може стати професіоналом із великим майбутнім, якого будуть поважати і любити його колеги та клієнти.

                                          ТВІР-РОЗДУМ КИРИЛЬЧУК МАРІЇ  

У 21 столітті є надзвичайно багато найрізноманітніших професій, їхній спектр ніби кольорова гама, що має безліч кольорів і відтінків, які припадають до душі різним людям. Кожен із нас вибирає свій колір і відтінок, і завдяки їм творить своє майбутнє. Тож цікаво, чи є насправді професії з великим майбутнім чи, можливо, це не професії, а професіонали з великим майбутнім?

Без перебільшення можна стверджувати, що немає професій із великим майбутнім, але є професіонали з грандіозним потенціалом і світлим прийдешнім. Це досить цікава тема для кожної людини, але найбільш актуальна вона, звичайно, для підлітків і молоді, яка стоїть на порозі дорослого життя та обирає справу, професію, визначається з галуззю та будує плани, мріє про славу та визнання.  Це важливі питання з багатьма невідомими, відповіді на які дехто шукає все життя.

         На підтвердження власної позиції щодо того, що велике майбутнє чекає справжніх професіоналів своєї справи, я можу назвати кілька, як на мене, переконливих аргуметів та яскравих прикладів.

         По-перше, я так думаю, тому що не рід занять визначає долю людини, а те, як саме, на якому рівні  вона виконує свою роботу. Що ж таке професія? Це рід діяльності людини, яка володіє спеціальними знаннями, тобто одразу ми можемо сказати те, що без професіоналізму у своїй роботі годі сподіватися стати справжнім майстром у професії. Але варто зауважити, що в наш час досить мало дійсно професіоналів, часто люди не слухають голосу свого серця, збиваються на манівці, погоджуються на принизливі умови праці, тому що не впевнені в собі, не звикли жити заради себе, а живуть заради грошей, аби хоч якось забезпечити власну сім'ю, харчуватися, мати дім. Більшісті людей не працює за своєю спеціальністю, шукає просто роботу там, де платять хороші гроші, аби за щось прожити. Варто не забувати, що кожен із нас творець власної долі та режисер професійного зростання. Усі мають якийсь хист до чогось, але не всі його одразу розкривають, хтось помічає його з дитинства чи це трапляється випадково. Просто в один момент ти раптом розумієш, чого бажаєш насправді, а деяким людям потрібні роки, аби збагнути те, до чого лежить душа. Віднайшовши той самий «світлий промінчик», який просвітить тобі дорогу в майбутнє, ти зрозумієш, що все залежить від тебе і ти є творцем своєї професії та кар’єрного зростання.

         Скарбниця історії дає нам достатньо прикладів щодо запропонованої теми.

Яскравою ілюстрацією може слугувати найпопулярніша професія у світі – ‘шеф-кухар’. Звісно, приблизно відсотків сімдесят уміють готувати суп, борщ, посмажити  картоплю та  заварити чай - чорний чи зелений, кому який до вподоби. Тобто уже кожен із нас маленький, але кухар, що є королем чи королевою своєї кухні. І все ж таки навіть кухар світового рівня, ще будучи зовсім малим, не знаючи, ким він буде в майбутньому, починає шукати стежинку, аби стати на правильний шлях до знахідки свого хисту. А знайшовши її, він починає розвиватись та насолоджуватися тим, чим займається. Спочатку народжується професіонал, а потім професія, так і тут: спочатку з’являється на світ шеф-кухар, а потім професія ‘шеф-кухаря’.

Поряд із нами багато відомих людей, які своїми ж руками створили власні «бренди» та вдало продають свій «продукт». Відомий український шеф-кухар Євген Клопотенко є наглядним прикладом такого професіоналу. Здається на перший погляд, звичайний хлопчина, який захоплювався приготуванням різних страв, зміг досягти нереальних висот у своєму житті, на своїй кухні. А все почалося із його мрії змінити культуру харчування в Україні. І уже в 2015 році йому випала можливість взяти участь у відомому українському кулінарному шоу ‘МайстерШеф’, де він за допомогою своєї наполегливості та старанності зміг стати переможцем, і на цьому хлопець не зупинився. Улітку 2016 року Євген поїхав у Париж, де навчався у французькій кулінарній школі «Le Cordon Bleu». А зараз шеф-кухар є засновником соціального проєкту «Нове шкільне харчування» зі зміни культури харчування «Cult Food» та співзасновником ресторану «Сто років тому вперед».

У кожного із нас була або є мрія, яка полягала в тому, що ми хотіли стати особистістю, професіоналом своєї професії, але з роками у когось ця мрія змінюється, а хтось іде до кінця. Тільки-но подумати, скільки є професій, а головне -  скільки є професіоналів своєї професії, такі як психологи, шеф-кухарі, дизайнери, журналісти, фотографи, юристи, програмісти, лікарі та безліч інших. Усі ці люди просто так не будуть працювати, якщо їм не подобається їхня професія, або вони працюють, отримуючи задоволення від цього, або вони ходять кожен день на роботу як на каторгу, але я все ж таки більше схиляюся до першого варіанту.

По-друге, аргументом на підтвердження моєї позиції щодо великого майбутнього справжнього майстра може бути той факт, що успіх неодмінно приходить до тих, хто вміє навчатися та працювати, наполегливий, цілеспрямований, завзятий.  Роби свою справу щоденно так, ніби від цього залежить усе у твоєму житті, вкладай душу і серце. І немає великого значення, що безпосередньо ти робиш: дбаєш про чистоту вулиці чи офісу, або випікаєш шедевральні торти, або навчаєш дітей, або рятуєш людям життя… Будь на своєму місці! Віднайди в цьому бурхливому світі свою справу – і роби її по совісті! 

Без сумніву, є люди, які обирають навчання за спеціальністю, яка їм ближче до душі, потім вони шукають роботу, яка їм подобається, просто та із задоволенням виконують справу, із якою вирішили поєднати своє життя. Таких особистостей називають професіоналами, але їх, на жаль, не так багато, як нам би хотілося. Такі люди обожнюють свою роботу і роблять усе, аби задовольнити свої потреби зі своїм бажанням, тобто людина не працює заради грошей, а просто насолоджується тим, чим вона займається. Професіонал - це та людина, яка будь-яке заняття може зробити предметом своєї діяльності і яка може назвати діяльність своєю професією. Це добрий фахівець своєї справи, який виконує свою роботу, насолоджуючись нею, він просто отримує задоволення від того, чим займається. Особа, яка не працює за своїм покликання, не зможе досягти тих висот, які запрограмовані в ній самою природою, адже вона не отримує тієї насолоди, яка дарує крила для злету на вершину майстерності. Будь-яка робота до душі, якщо ви в ній чогось досягаєте, а точніше: краще, коли ця робота - ваше покликання. Не рід занять створює майстра, а професіонал створює професію.

        Безцінна скарбниця укранської літератури надає нам багато яскравих прикладів, які  ілюструють мою позиції.

Пригадаймо «пишну троянду в саду української літератури», провісницю феміністичного руху в Україні, професійного літератора – Ольгу Кобилянську. Прикладом може слугувати її новела ‘Valse melancoliquе’ Одна із героїнь Ганнуся ─ емоційна, нестримна, вибухова, непостійна малярка. Хто такий художник? Це не лише професія творчого характеру, а найперше  - це яскрава особистість, яка має зовсім інший, оригінальний погляд на життя та цінує мистецтво. Такою була й Ганна – незвичайною, незалежною, талановитою дівчиною, яка цінувала мистецтво та насолоджувалася тим, чим займалася. Вона є однією з тих, обраних долею, котрі змогли заради хобі здійснити свою мрію, адже Ганна дуже хотіла написати картину та продати її, аби мати гроші, щоб відвідати Італію та продовжити навчання, самовдосконалюватися. Дівчина цілком віддається своїй справі та досягає поставленої мети.

Одним із яскравих прикладів може бути й Анатолій Криволап, адже він вважається найуспішнішим сучасним художником України. Про нього сьогодні говорять чи не найбільше. Він — найдорожчий серед представників сучасного українського мистецтва на міжнародному арт-ринку. У жовтні 2013 року на торгах аукціону “Phillips de Pury & Со” в Лондоні роботу “Кінь. Вечір” було продано за $186 тис. Рекордну суму ще ніхто з інших митців не зміг перевершити. Вартість його картин б’є національні рекорди: у середньому полотна продаються по $70 тис.

А також Олександр Ройтбурд — багатогранна особистість, один із найвідоміших сучасних українських митців в усьому світі. Його роботи є навіть в одному з найпрестижніших музеїв світу — Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку. Найвища задокументована ціна на роботи Ройтбурда — $97 тис. “Прощавай, Караваджо” на аукціоні ‘‘Phillips de Pury & Company’’ у червні 2009 року. І таких вдалих арт-проєктів у сучасній Україні та в світі безліч.

Отже, я могла б навести ще декілька переконливих арументів і прикладів, але наведені вище повністю підтверджують мою позицію, що  немає професії з великим майбутнім, а є тільки професіонал із великим майбуттям, який пише  історію, вишиває свою долю, досягає вершин майстерності тут і зараз. Тож не біймося мріяти, шукаймо свою стежину, опановуймо нові професії, віддаваймося на повну обраній справі – і результат обов’язково нас втішить і порадує!  

 

                                         ТВІР-РОЗДУМ ХАРУК ОЛЕСІ

 Завдяки професіям кожна людина може приносити користь і робити комфортним життя в суспільстві. Це як у природі: забереш одну ланку, почне руйнуватися весь ланцюг. Недарма цивілізацію називають «кам’яними джунглями”. Адже між цими системами можна провести багато паралелей. І, звісно, хочеться, щоб кожна шестерня цього складного механізму працювала на відмінно, тому що тільки так можна отримати надійний, якісний і тривалий результат. Але ж ми інколи забуваємо, що за цими посадами та статусами стоять звичайні люди, і що не професії творять майбутнє, а професіонали.

Саме віддана, старанна, цілеспрямована людина здатна до експериментів, впровадження нового та оригінального погляду на свою справу. Наприклад, таким був засновник компанії «Ford» Генрі Форд. Він зробив автомобіль доступним для всіх, чим набагато полегшив пересування звичайних людей. І перетворив недоступну та дорогу диковинку на повсякденного помічника.

Варто згадати програміста та професора Стенфордського університету Себастьяна Труна. Ця людина ніби заново відкрила річ, без якої було б важко уявити сьогоднішнє життя і яка є дуже актуальною в наш час, а саме – онлайн курси. В 2011 році він виклав в Інтернет один зі своїх уроків, щоб його міг прослухати кожен охочий. І що ви думаєте? На нього підписалося 160000 студентів із 190 країн світу! Саме він дав початок для масових відкриттів в онлайн сфері. Погодьтеся, що зараз без цього здобувати освіту, проводити бізнес-зустрічі було б набагато складніше.

Також я б хотіла дещо запитати: чи всі знають про паровий двигун? Він входить у топ найважливіших винаходів людства. Але я вас запевняю: мало людей знає, що його винайшов Дж. Ватт. Я так кажу, бо й сама не мала цієї інформації у своєму арсеналі знань і проводила локальне опитування, яке підтвердило мою думку. Гаразд, мало хто цікавиться машинобудуванням, але є деталь, яка пройшла через вагому частину людської історії та без якої нам було б критично тяжко, це – колесо. Так… Такий звичайний та по суті космічно важливий винахід. Я думаю, мені не потрібно пояснювати чому. І перше питання, яке в мене з’являється, а хто його винайшов, ми цього не знаємо, адже тоді цьому не придавали значення, або з роками ім’я людини або людей втратилося… І через байдужість предків й брак знань і технологій ми й далі будемо продовжувати шукати приблизний час, століття або територію, коли його було створено.

Чи помічали ви, як часто ми любимо узагальнювати? Надавати більшу значимість речам, ніж живим людям? Переглядаючи багато науково-популярних відео, я чула репліку, що без, наприклад, фізики наша цивілізація не існувала б! Ні, тому що без фізиків не було б і самої науки! Саме на цих професіоналах тримається майбутнє людства, ми маємо це розуміти та пам’ятати. Якби б не Ісаак Ньютон, то не було б сформульовано закону всесвітнього тяжіння, якби б Мендєлєєв не винайшов таблицю хімічних елементів, то хімія розвивалася б набагато повільніше. Людство не досягло б такого технічно-наукового розвитку без цих мастодонтів своєї справи. Якщо задуматися, то  сам термін “професія” сформулювали самі люди! Вони придумували назви, обов’язки, відкривали навчальні заклади, щоб вчити людей, які зможуть будувати шлях у затишне майбутнє через обране ремесло. Якщо не брати до уваги такі глобальні діяльності, як “науковець”,  ”підприємець”,  ”винахідник”, а взяти звичайну професію “продавець". Уявімо, що сталося б, якби всі працівники зникли, але сам процес роботи залишився, а тих, хто буде виконувати ці професійні обов’язки, немає. Що станеться в соціумі? Почнеться хаос… Так, можна було б ввести самообслуговування, але б і воно не змінило  ситуацію… Крадіжки, неконтрольований потік людей, вандалізм стали б нормою в магазинах. А це лише звичайні працівники, яких зараз вважають невдахами та нереалізованими в житті. І, як не згадати про вчителів, з яких починається шлях до освіти та нових знань. Саме вони стають прикладом і помічником у становленні професіонала. Тут навіть не потрібно уявляти, що сталося б без цих людей. Перенесемося в період до 1920–1930-х рр., нагадую, саме в цей час відбувалася ліквідація неписьменності. Навіть дорослі не вміли читати, писати, не знали елементарних речей. І, як відомо, коли люди не навчаються, вони деградують. Усі ми пам’ятаємо, як наші предки легко могли піддаватися  маніпуляціям та контролю професійних ораторів. Звісно, і в наш час можна спостерігати щось подібне, але тепер населення більше думає своєю головою та все більше знаходиться тих, хто не йде за натовпом, а його створює. І ніхто не буде заперечувати, що саме вчителі доклали до цього нереальну кількість зусиль і праці. Тому що навіть якщо в школі будуть новітні технології, обладнання, підручники, діти все одно не зможуть зі всім розібратися та опанувати нове без допомоги кваліфікованого та досвідченого професіонала. Як казав В.О. Сухомлинський: “Учителя не випадково називають іменем народним. Його мудрість творить ту складну річ, яку прийнято називати наступністю поколінь”.

    Отже, нам потрібно навчитися цінувати кожну людину, яка докладає максимум зусиль для своєї справи. Бо, хто знає, може саме вона стане наступним провідником у прогресивне та світле завтра.

 ТВІР-РОЗДУМ ОСТАПЧУК ЯНИ

Історично склалося, що професії змінювалися. Деякі з них набирали обертів і ставали лідерами ринків, а в той же час інші зникали з обріїв. Більшість речей в нашому всесвіті то набирає попит, то різко його втрачає. Ніхто не гарантує, що їх необхідність буде відновлено.

 На мою думку, існують і професії з великим майбутнім, і професіонали. Часто вони доповнюють одне одного. Коли ці дві категорії співпрацюють, можна отримати дуже хороший результат.  

 Існують професії, які з часом стають непотрібними. Попит людей зникає. Вони або не купують певні товари, або їх виробництво та ремонт автоматизується. Деяку роботу, можуть робити роботи, запрограмовані комп’ютери. Наприклад, такі професії як перекладач, бібліотекар, листоноша, касир та багато інших, навіть зараз стають усе менш потрібними. Зараз ми можемо робити банківські операції без допомоги касира, розраховуватися в магазині самостійно, на касах самообслуговування, уже з’являються міні-автобуси з автопілотом, що самостійно доставляють піцу та інший фастфуд. У тролейбусах, трамваях, автобусах, аби придбати квиток, не потрібно чекати кондуктора, можна в телефоні оплатити послугу. Тому в деяких галузях потреба в професіоналах значно зменшилася.

 Водночас існують професії, де людський фактор і душа ще потрібні суспільству. Мистецтво досі живе завдяки творцям, хоча, знову ж, з’являються заміни. У кожну картину, мелодію, будівлю особистості вкладають частинку себе, а витвір наповнений букетом емоцій і помислів. Така ж ситуація з  випічкою та кулінарією. У кожного кухара певна страва щоразу буде мати дещо різний смак, що свідчить про зміну настрою, наявності успіхів і невдач автора. Навіть за ідентичними рецептами та алгоритмами різні господині матимуть абсолютно несхожі смакові характеристики страви. 

Музикантів, виконавців, артистів теж важко замінити, особливо на сцені. Вони відчувають зал, стадіон, усі співають в унісон. Відбувається взаємний обмін енергією, насолоду отримують не тільки глядачі, але й сам співак. Зокрема на концертах Святослава Вакарчука та гурту «Океан Ельзи» відбувається саме так. Звичайно, є такі, що на публіці вважають себе творчими людьми, хоча тексти пісень пишуть їм абсолютно інші особи, а на сцені вони вмикають фонограму. 

 Спадає на думку також політична ситуація в Україні. Наразі нам дуже не вистачає професіоналів у сфері державного управління. А там вони точно потрібні. Дуже важливо, аби люди, які претендують на значущі посади держави, мали відповідні знання. Необов'язково мати досвід, хоча бажано. Головне – мати бажання, професійну команду і однодумців, які розуміють механізми функціонування держави, взагалі знають, де чиї обов'язки, зона відповідальності, що таке інститути, закон, відповідальність. 

 Звичайно, навіть зараз є люди за яких не соромно. Зокрема, це члени фракції «Голос», що є освіченими громадянами, що розуміють процеси державотворення, прагнуть змінити країну, і вже роблять це. Дуже прикро, що деякі представники парламенту знецінюють значущість наукових ступенів, важливість професійних знань на державних посадах.

 У першу чергу все залежить від громадян та їхнього менталітету. Аби брати участь в голосуванні на виборах, потрібно, як не дивно, бути професіоналом або прагнути таким стати. Так, так. Кожен повинен перечитати всю програму партії/кандидата, переглянути декларації, біографії, усю важливу інформацію, що може стосуватися людини, за яку ми хочемо віддати голос. Люди, що займають владні посади, обираються саме нами, тому все в наших силах і залежить від нашої відповідальності.

 Мій тато балотувався на голову містечка. Але як завжди, на жаль, переміг популізм і піар, а не професійність та безкорисливе бажання працювати задля розвитку та добробуту громади. 

Колись моя мама хотіла змінити містечко, ставши справедливою суддею, але їй не вдалося це зробити. Чому? Тому що сказали, що такі професіонали не потрібні, а є попит на тих, хто вміє приймати «правильні» рішення, керуючись не буквою закону, а попередніми домовленостями.  Таким чином, вона переконалася в нечесності та непрозорості цієї інституції та прийняла рішення не пов’язувати своє життя з непорядною системою, вирішила розпочати власну справу, допомагаючи державі податками, створюючи робочі місця, підтримуючи українського виробника.

Мені здається, що в будь-якій сфері не можна бути абсолютним професіоналом. Завжди будуть якісь нові, яскраві, швидкі, блискавичні, не завжди бажані виклики. Потрібно слухати голос свого серця, не допускати компроміси з власною совістю, а підлаштовуватися під сучасність і її запити, таким чином розвиватися та професійно зростати.

 Отже, я вважаю, що існують професії з великим майбутнім, а потреба у професіоналах є тільки в незначній кількості галузей. Кожна людина важлива суспільству зі своїми навичками та вміннями. Найголовніше - правильно застосувати енергію та знання, навіть мінімальні. Дуже важливо протягом всього життя розвиватися, поповнювати свій багаж знань. Це дуже допоможе в подальшому розуміти світ і процеси, що відбуваються в ньому.

                                           ТВІР-РОЗДУМ РОМАНЕЦЬ КАТЕРИНИ

Немає професій з великим майбутнім, але є професіонал з великим майбутнім

Я вважаю, що твердження «немає професій з великим майбутнім, але є професіонал з великим майбутнім» є істинним. Кожен із нас особистість. Персона, яка має свій характер, міркування та думку на все, що нас оточує. Також має свої професійні вподобання, здібності, схильність до певного роду діяльності. Та не всі використовують це. Більшість переконана, що професії з пафосною назвою уже роблять тебе кращим за інших і забезпечують гарне майбутнє.

На підтвердження своєї думки можу назвати такі, як на мене, переконливі аргументи.

По-перше, доказом саме такого бачення може бути те, що людина - творець майже усього, що нас оточує. Вона створила власними руками завдяки безперечному розуму різні прилади, які полегшують наше життя. Незалежно від того, яка в тебе спеціальність, ти можеш зробити усе, що забажаєш. Тобто, людина і є творцем свого майбутнього, а не її професія. Те, що ви робите, чим займається, визначає те, ким ви є насправді. Професія не може забезпечити гарне майбутнє, зате вона може наштовхнути на правильний шлях, але все ж таки, успіх залежить від внутрішнього ревізора-професіонала в середині кожного з нас. Ми можемо досягнути вершин у багатьох справах завдяки своїх наполегливості , працелюбності, силі волі. Найголовніше - це  бажання. Не потрібно шукати найвигіднішу і найзручнішу спеціальність для себе,  потрібно в середині себе віднайти професіонала з великим потенціалом, який буде працювати у своє задоволення.

Факти з історії світу налічують безліч моментів саме такого бачення. Наприклад,  

одна із найвидатніших науковців Марія Складовська-Кюрі, попри те, що не змогла вчитися у Варшавському університеті, через те, що була жінкою, змогла досягнути успіху у своїй праці. Вона могла вдало вийти заміж та народжувати дітей і не задумуватися ні про що, але талановитий науковець мала ціль, вона приклад того, що кожен із нас професіонал з великим потенціалом, потрібно тільки не здаватися і йти вперед. Їй була присуджена Нобелівська премія з фізики за дослідження явищ радіації. Її праця допомагала людям. У роки Першої світової війни Марія Склодовська-Кюрі організовувала рентгенологічну допомогу пораненим. Вона створила 200 рентгенівських кабінетів на автомобілях і сама працювала в них.

По-друге, аргументом на користь моєї позиції може бути те, що кожен із нас творча особистість, яка має своє покликання.  Вигідна професія, яка начебто забезпечує гарне майбутнє, може зруйнувати вас як особистість. Кожен із нас професіонал своєї справи.  Чому б не ризикнути та не зробити все можливе, аби те, що приносить тобі задоволення, стало великим, привертало увагу і викликало повагу. У гонитві за привидами ми відпускаємо можливість забезпечити собі життя своїм покликанням, караючи себе працею, яка не є рідною. Вивчаємо те, що не цікавить нас, і як результат не досягаємо успіху взагалі. Кожен має свої професійні навички та виконує свою роботу по-особливому, і це обіцяє успіх у подальшій справі.

Скарбниця української літератури містить численну кількість витворів мистецтва, які можуть описати саме таку думку. Наприклад, у байці Григорія Савича Сковороди «Бджола та Шершень» ми можемо спостерігати над тим, що герої безсумнівно прекрасно виконують роботу, яку є їх рідною. В основі твору закладена ідея "сродної праці" — такої, до якої людина має природний нахил, хист, певні здібності. " Сродна праця " робить людину щасливою, тільки така праця є продуктивною, "потрібне робить легким, а важке — неважливим". Про це писав Сковорода і в багатьох інших своїх творах.

По-третє, я вважаю, що немає професій із великим майбутнім, але є професіонал з великим майбутнім, тому що не завжди людина вибирає професію, а інколи й сама доля втручається в життя і допомагає з вибором спеціальності, аби особистість стала справжнім майстром і приносила користь Всесвіту і була щасливою.  Я вірю в те, що кожна людина має заняття, яке робить найкраще. Вона може гарно співати, танцювати, малювати, грабувати банки (що, дійсно, не раджу робити, бо це порушує закон), але справжнім її поклинням може бути медицина, будівництво, лише через силу своїх лінощів чи певних обставин, людина навіть не замислюється про це про це. Саме тому, важливо ще будучи підлітком, дитиною пізнати всі сфери діяльності. Це потрібно, аби знати, чим би ти хотів займатися, що у тебе виходить найкраще, що приносить тобі радість, а згодом і полегшення. Від цього залежить наше життя. Ми маємо цікавитися різними професіями, спеціальностями, аби знайти свою “ сродну працю ”.

Наприклад, я можу розповісти історію моїх близьких. Мої батьки працюють у лікарні. Це їхнє покликання. Це неймовірно важка робота, проте вони ніколи не шкодували, що лікують людей і допомагають відчути радість одужання. Проте мало хто знає, що вони у свій час навіть не задумувалися про цю професію, але доля вирішила по-іншом. Мій батько обожнює медицину і все, що з нею пов’язане, я доволі часто чую ці слова. Коли він тільки закінчував військово-медичну академію, його направили працювати лікарем на кораблі. Він говорив : «Це були одні з найкращих років у моєму житті». Там у нього була можливість розвинути свої навички й вирости як кваліфікований працівник. “ Коли ти людина, від якої тут залежить доля особи, ти відчуваєш піднесення і неймовірне полегшення, коли розумієш, що врятував ще одне життя ”, - сказав одного разу він. Мої батьки часто розповідають про дивовижні моменти, які з ними траплялися, і все було пов’язане з їх роботою. Мене вразила  історія моєї мами. Довгий час вона працювала медсестрою, фельдшером. Хоча з самого початку, ще будучи школяркою, вона хотіла стати вчителькою історії, довгий час мріяла викладати цей предмет, але доля вирішила по-іншому. За її словами, вона отримувала неймовірне задоволення, будучи акушером, ніколи не шкодувала проте, що вона саме тут, Мама була на цій посаді декілька років, згодом отримала підвищення. Вона говорила: «Було лячно вперше, коли я і мої подруги допомагали приймати пологи, але страх минув, коли вони бачила посмішки батьків, які дивилися на свою новонароджену дитину. Ці відчуття ні з чим не сплутаєш, адже ти допоміг ще одній особистості з’явитися на світ».

Безперечно, я можу назвати ще безліч переконливих аргументів на підтвердження своєї позиції, проте, на мою думку, вище перераховані докази повністю підтверджують її. Пам’ятайте, що немає професій з великим майбутнім, але є професіонал з великим майбутнім. Ніколи не стійте на місці, йдіть уперед, пам’ятайте, що якщо сьогодні ви стоїте, то завтра вам доведеться бігти. Цікавтеся економікою, прогнозами та вимогами ринку праці, рейтингом професій минулого та сьогодення, удосконалюйте свої вміння, розвивайтеся, шукайте своє покликання, забезпечуйте своє щасливе майбутнє життя  розумом, мудрістю, умінням прогнозувати та робити стратегічні висновки, знаходьте власні стратегію  та тактику  в пошуку справи всього свого життя. Станьте професіоналом із великим майбутнім, і , яку б сферу діяльності  ви не обрали, залишайтеся Людиною: це найважливіша професія на світі.