Педагогічний портрет

Знання і вміння  дарувати дітям, 
Нести сердечне світло доброти – 
Найдивовижніше  покликання на світі 
Й прекраснішої долі не знайти. 





     



Я – учитель, і мій обов’язок – щирим словом і власним прикладом ростити й виховувати дітей. Для цього в кожному із учнів намагаюся розгледіти неповторні багатства душі та розвинути їх, допомагаю розкрити себе, свою творчу обдарованість. Завжди пам’ятаю слова відомого сахнівського чарівника, учителя-академіка Олександра Антоновича Захаренка: «Школа – це безперервне свято творчості, тяжке і невимовно прекрасне».

      Я – учитель української мови та літератури, і тому мій професійний обов’язок – навчити учнів відчувати красу рідного слова, цінувати художній твір, розуміти душу ліричних героїв, співпереживати їм і проживати разом із ними їхні болі, радощі, перемоги і поразки – саме так можна призбирати золото неперехідних моральних цінностей.

     Мій життєвий ідеал – Людина, яка шанує свій народ, свою націю, її історію, культуру, традиції, віддана своїй справі; Людина толерантна та розумна, яка з повагою визнає права інших людей на життя та достоїнство, приймає і розуміє різноманіття культур нашого світу, визнає рівність усіх незалежно від соціальної приналежності, статі, національності, віросподівання, віку; Людина, доброзичливо свідома присутності у своєму соціальному середовищі представників інших культур; Людина, яка уміє цінувати конкретні прояви своєрідності й розмаїтості людей. Світ навколо нас прекрасний, цікавий, різнокольоровий. Побачити його дивовижі може лише людина чуйна, привітна, доброзичлива, терпима, гуманна, допитлива. Саме виховання такої особистості, самодостатньої та толерантної, з високим рівнем інтелектуального і духовного розвитку, - надзавдання сучасної української педагогіки. Це можливо тільки через утвердження національної системи виховання, збереження та збагачення духовного потенціалу нашого народу.
     Школа – наш спільний дім, наша родина, наша маленька рідна Україна. Якщо в її стінах живе дух любові та творчості, взаєморозуміння і поваги, сприйняття та терпимості, її вихованцям судилося велике майбутнє. Мій рідний педагогічний колектив Літинської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 постійно працює над створенням таких умов, такого навчально-виховного середовища, які б сприяли духовному ставленню учнів, особистісному зростанню, реалізації творчих сил і обдарувань дітей у різноманітних проявах.

     Моя рідна школа – друга домівка для дітей, де вони не тільки навчаються, здобувають ґрунтовні знання, а й живуть повноцінним духовним життям. Тут їм затишно та цікаво. Найголовніша цінність – це дитина, продовжувач роду людського, майбутнє нашого народу. Ми приходимо у світ, щоб стати Людьми, щоб примножити добро і радість, щоб зігріти холодні серця, викорінити байдужість, егоїзм, зло і жорстокість, якими, на жаль, інфіковане сьогоднішнє суспільство. І хочеться вірити, що в душах наших вихованців оживе істина стара, як світ, що Людина починається саме з Добра і Толерантності, Поваги і Милосердя...


Коментарі

Популярні публікації