День Перемоги



У дні травневі, мріями багаті,
Коли щастя хлюпає з пісень,
Ми щороку зустрічаєм свято -
Перемоги радісної день.
В.Симоненко

9 травня 2021 року - 76 річниця перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 
1939-1945 років
      Пам`ять українського народу про Другу світову війну з роками стає все більш вагомою, щоразу відкриваються нові деталі трагічних подій тих часів. Ця війна, яка тривала більше однієї тисячі чотирьохсот днів і ночей, стала важким випробуванням для всієї країни та кожної родини. Це була визвольна війна  нашого народу, метою якої було захистити незалежність Батьківщини. 
     Подвиг ветеранів, яких, на жаль, залишилося так мало, є справжнім еталоном відданості, мужності, патріотизму. Ідуть роки, спливають десятиліття, відносячи усе далі події Другої світової, відходять у вічність останні живі свідки, але пам'ять людська назавжди збереже, яким жахіттям є війна та якою високою є ціна миру.
     Сьогодні Схід України знову у полум'ї війни, і знову, як і 75 років тому, наші співвітчизники, вірні сини й доньки взяли до рук зброю, щоб захистити свою державу, зберегти її суверенітет. Більше 6 років триває неоголошена російсько-українська війна, близько 15 тисяч загиблих у ній, і майже кожен новий день боротьби за волю й незалежність стає останнім для когось...
     “Урок відваги, який ви дали всьому світові в лютому п'ять років тому, змінив нас усіх. Україна показала, що варто бути сміливим і сповненим гідності, що героїзм може бути чимось більшим, ніж суто моральним закликом, що це може бути ключем до перемоги. Багатьом людям на світі, приниженим і поневоленим, ви дали найбільший дар – надію на те, що і для них, слабких сьогодні, настане день перемоги”.
 Дональд Туск, польський політик, Голова Європейської Ради (2014-2017), колишній прем'єр-міністр Польщі. Із виступу у Верховній Раді України. 19 лютого 2019 р.
         Перемога, як і 75 років тому, обов'язково настане, жадана всіма нами,  вистраждана вдовами й осиротілими дітьми, виборена мужніми воїнами, вимолена згорьованими матерями. 
            "Перемога буде за нами! Ворог буде розбитий!" - звучало в роки Другої світової війни, і  9 травня 1945 року вона прийшла, дзвінка й погідна.
           "Перемога буде за нами! Ворог буде розбитий!" - звучить сьогодні, 9 травня 2020 року. Ми свято віримо в це  і пам'ятаємо подвиг своїх рідних і всього українського народу в Другій світовій війні. 
   
ДЯКУЄМО ЗА МИРНЕ НЕБО
    Чорним крилом Друга світова війна торкнулася кожної української родини. Не обійшла вона і моєї сім'ї. 

Мій дідусь, Москаленко Григорій Семенович,  єдиний із родини, кому вдалося пройти всю війну і вернутися живим. Пам'ятаю з дитинства його розповіді про події тих трагічних років і знаю, що пам'ятатимуть це і мої діти. 
     До вашої уваги ЛИСТ ВЕТЕРАНУ, написаний моєю донькою, на той час ученицею 11 класу.
     Шановний ветеране війни, мужній захиснику, безіменний герою! Пише Вам учениця 11класу Літинської СЗШ №2 Омельянчик Аня. Прийміть доземний уклін вдячності за те, що Ви зробили для нашого народу, для його свободи та життя, за щоденний подвиг у страшні роки Другої світової війни, за безмежну мужність і відвагу на фронтах і в тилу, за те, що зберегли для нас, Ваших нащадків, найцінніше – мир і злагоду – ціною величезних утрат і страждань мільйонів українців. Ви йшли вперед заради світлого майбуття своїх дітей, онуків, правнуків – нащадків. Я одна із тих майбутніх – тисяч, мільйонів - хто завдячує Вам самою можливістю з’явитися на цей світ, жити у мирі та злагоді, любити людей, увесь прекрасний білий світ і пам’ятати… А пам'ять людська зберігає усі сторінки історії, дати, які ніколи і ніхто не зможе викреслити, адже вони перейняті болем не одного покоління, скроплені кров’ю та потом співвітчизників, вимолені матерями і дітьми у час вимушеної довгої розлуки. Дорогою ціною ( а за ціною не постояли!) заплатили Ви, як і весь український народ, за життя, свободу і незалежність, за Святу перемогу у найстрашнішій за всю історію людства війні.
   Уже 69 весна звільнення прийшла на нашу землю, налила її пахощами та прикрасила цвітом. Усе ожило, пробудилося до життя, наповнилося теплими барвами молодої зелені, бездонною блакиттю неба, мирним дзвоном лебединих крил…
   Про що Ви задумалися, сивочолий ветеране? Які сторінки Вашого життя гортає нетлінна пам'ять? Мабуть, не йдуть у вічність, у забуття ті довгі 1418 днів і ночей, обпалених війною. Ви пам’ятаєте той перший день війни – 22 червня 1941 року: народжувався мирний ранок із квітів і роси, небесна блакить не вміщалась у серці – і раптом пшеничне поле стало полем бою, і зупинилося сонце на мить, і заплакав зерном пшеничний колос, і заридала враз осиротіла земля.
   Ви пам’ятаєте дороги війни, ті безкінечні кілометри відступу від Бугу до Волги, де майже на кожному метрі виростав горбик-могилка. Тисячі тих, хто йшов, хто воював поряд із Вами назавжди залишилися молодими у вашій пам’яті. Вони недожили, недолюбили, недотворили, недомріяли…  Переповнене ненавистю до ворога Ваше серце давало клятву боротися до останнього, захищати свою сімю, родину, народ, рідну землю.
   Нелегким і довгим був шлях до Перемоги, багато хто із Ваших друзів, однополчан, земляків залишився у вічній постелі, вони лежать – ціле покоління, цвіт української нації – у солдатських могилах. Серед них і мої рідні – адже немає в Україні жодної родини, яку обминула ця страшна, болюча війна. Сім’я Москаленків у перші дні війни провела на фронт трьох синів-соколів, мужніх братів-захисників: Василя, Семена, Григорія. Двом із них уже ніколи не довелося повернутися до батьківської хати, побачити ні роду свого, ні неба мирного, ні  рідної землі. Пронесли вони славу своєї Вітчизни по багатьох містах і селах, мужньо і самовіддано захищали край від  німецько-фашистських загарбників і полягли навіки…Можливо, колись, у ті далекі буремні роки, Ви воювали поряд, ділили останні крихти або співали і мріяли у короткі години поміж боями…Пом’янімо тих, хто не з нами, хто поліг смертю героя на полі бою чи в тилу у ворога. Вічна їм пам'ять! Кадровий офіцер, майор Москаленко Василь Семенович загинув у боях під містом Хмельницький у 1944 році, де і похований. Його брат, капітан Москаленко Семен Семенович брав участь у звільненні Києва у 1943 році, під час вікопомного бою він загинув смертю героя. Єдиний, хто повернувся з тієї страшної війни, це мій прадідусь Москаленко Григорій Семенович, йому єдиному з родини пощастило зустріти пам’ятну весну 1945 року, побачити синій Дунай і золоту Прагу. Разом зі своїми товаришами-однополчанами він простягнув на своїх щедрих долонях мир, свободу і життя Україні, Росії, усій Європі. Я горджуся своїми прадідусями, адже саме їм і таким, як Ви, дорогий ветеране, завдячуємо своїм мирним життям і безхмарним небом, своєю волею і свободою, навіть самим існуванням і появою у цьому прекрасному світі…
   Свято визволення – це  пам'ять серця. А воно пам’ятає не тільки дати і  числа, а й неоціненну працю та подвиг кожного ветерана війни, йому завдячує за своє життя. То чому ж на Вашому обличчі такий глибокий сум і біль? Чому плаче серце, загартоване в бою, у праці, в стражданні та щасті? Адже вшановує держава Ваші ратні подвиги, віддає належне Вашому щирому героїзму, щедро салютує у містах і селах. Можливо, тому, що позаду молоді, найкращі роки, обпалені полум’ям воєнних лихоліть, а може, через те що не всі нащадки – оті вимріяні та відвойовані Вами майбутні – пам’ятають ті далекі чорні роки болю та смертей, що онуки ( горе їм і довічна ганьба!) продають на базарах ордени і медалі як товар, не задумуючись над тим, що за них заплачено життям і кров’ю. Що ж ми робимо, сучасники? Чому стали байдужі до святинь свого народу,черстві та жорстокі, глухі до болю людини, голосу серця? Чим торгуємо?! Пам’яттю, славною історією, душевним щемом, життям… Пробачте нас, мужній воїне-визволителю, що дехто глумиться над нашими святинями(не відають, їй-Богу, що творять!). Ви багато пережили, багато що бачили, перетерпіли та пробачали не раз, то ж пробачте і тих нерозумних дітей, адже таких, я вірю, лише одиниці.
     Низький уклін Вам, шановний ветеране, мужньокрилий орле, і щира подяка за мир, за радість, за щасливе дитинство, юність і життя! Хай буде на нашій планеті спокій, хай назавжди зникне з нашої землі примара війни, зброя, що нищить божественну красу людини і все, створене нею в ім’я незнищенного – віри, надії, любові.Хай ще довго колоситься золотом-пшеницею щедра нива Вашого життя, радують діти, втішають онуки та правнуки, не міліє джерело наснаги й оптимізму. Пам'ять про  полум’яні роки Великої Вітчизняної війни, про Вас і Вашу незбориму волю до перемоги ніколи не полишить нас, вдячних нащадків, вона є вічною згадкою про мужність і відданість, любов і ненависть , є і буде пересторогою на всі покоління та віки…
З великою повагою та шаною, Омельянчик Анна

З ДНЕМ ПЕРЕМОГИ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ І ШАНА ГЕРОЯМ, ЯКІ ПОЛЯГЛИ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ!

НИЗЬКИЙ УКЛІН ГЕРОЯМ НИНІШНЬОЇ ВІЙНИ!

МИ САЛЮТУЄМО МИРУ!!! ПЕРЕМОГА БУДЕ ЗА НАМИ! 

Скажімо разом ДЯКУЮ ЗА ПЕРЕМОГУ! 
Напишімо слова вдячності всім, хто зараз виборює мир для України!

Коментарі

  1. Хочу висловити свою найщирішу вдячність за те що у нас є такий незабутній день, низький уклін героям, які нас захищали, наше плкоління буде пам'ятати все те, що було зроблено за для процвітання нашої держави❤

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні публікації