Доля - гідний і "нелукавий" друг у житті (поезія "Доля" Т.Шевченка)

У кожного з нас своя доля і "свій шлях широкий". Вікіпедія  трактує долю як поняття, яке позначає наперед визначений перебіг подій у житті кожної людини або розвитку суспільства. У нашій мові слово доля використовується також для опису історії життя особи, того, що їй судилося пережити. Якою ж була доля Т.Г.Шевченка, Великого Кобзаря та Пророка української нації? Поезія під такою назвою дає відповідь на це питання, над яким рано чи пізно задумається кожен із нас. 

Вірш "Доля" Т.Г.Шевченка 

читає учениця 9-А класу Мельничук Олександра

Вірш "Доля" Т.Г.Шевченка 

читає учениця 9-А класу Якимчук Аліна

Вірш "Доля" Т.Г.Шевченка 

читає учениця 9-Б класу Сап'яник Анастасія

 “Доля”. Аналіз вірша Тараса Шевченка

      “Доля” — перший вірш ліричного триптиха Шевченка “Доля”, “Муза”, “Слава” 
(триптих - (від грец. τρίπτυχος — складений втричі) — витвір мистецтва, який складається з трьох картин, барельєфів та інших художніх творів, об'єднаних спільною ідеєю ).
 Вірш медитативного характеру, витриманий у формі звернення поета до власної долі, що виступає тут як образ-персоніфікація.

      Жанр: філософська лірика. 
     Рік написання – 9 лютого 1858.

     Тема: розповідь поета про власну життєву долю, яка не лукавила до митця. Ідея: возвеличення долі, яка супроводжувала поета впродовж всього його життя.

     Основна думка: «Учись, серденько, колись / З нас будуть люде»; «Слава — заповідь моя». 

     Віршовий розмір: Ямб.

 Художні засоби 

Повтори: «дальше, дальше», «слава …слава». 

Звертання: «учися, серденько…», «ходімо ж, доленько моя», «мій друже вбогий, нелукавий!» 

Риторичне запитання: «Які з нас люде?»

 Риторичні оклики: «Та дарма!», «Ходімо ж, доленько моя!», «Мій друже вбогий, нелукавий!»

“Доля”. Історія написання 

Триптих створювався невдовзі після звільнення Шевченка з солдатської неволі як вираз його духовного самоусвідомлення після пережитих тяжких випробувань. Традиційні поетичні персоніфікації Долі, Музи, Слави й стали тут образною основою для підсумкових і водночас програмних роздумів ліричного героя-поета. 

“Доля” Шевченка скорочено 

У вірші “Доля” Т. Шевченко звертається до своєї долі, як до друга. Він вдячний їй, що повела в науку, що виховала його чесним та справедливим. І він гордий, що може сказати про себе — у нього немає “зерна неправди за собою”. І цей шлях — шлях до слави, до розуміння є в цьому світі й свого призначення. 

У вірші ми бачимо ліричного героя, який уже психологічно піднісся над лихом і скорботами недавніх літ, маючи змогу вивести з усього пережитого зважений етичний підсумок. Суворі випроби життя не тільки не зламали, а й загартували його, зміцнили певність своєї моральної правоти, і тому він зі спокійною гідністю оглядає пройдений шлях: “Ми просто йшли; у нас нема / Зерна неправди за собою”.

 По-іншому дивиться він тепер і на власну нелегку долю, відкриваючи в ній не лише недобру сторонню силу, а, зрештою, оскільки вона визначена вірністю поета своїм переконанням і, отже, в певному розумінні обрана добровільно, — і гідного, “нелукавого” друга й товариша в житті.

 В етичному комплексі Шевченка це — одне з остаточних, найбільш містких і вагомих ідейних формулювань. В об’єктно-суб’єктному плані вірш являє собою звернений до уособленої долі монолог ліричного героя.

Вірш “Доля” Тараса Шевченка

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п'яного дяка в науку.

"Учися, серденько, колись

З нас будуть люде",- ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люде? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава - заповідь моя.

[9 лютого 1858, Нижній Новгород]

Джерело: https://dovidka.biz.ua/dolya-shevchenko-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

А ви вірите в ДОЛЮ? 

Як ви розумієте, що таке ДОЛЯ?

 Яку ДОЛЮ, на вашу думку, можна назвати щасливою?

Хто з українських письменників також звертався до теми ДОЛІ?