Сценарій свята "Хата без рушників - що родина без дітей".

Сценарій свята "Хата без рушників - що родина без дітей".

 (Сцена гарно вбрана. По центру ікона Божої Матері і, покрита рушником. По боках стилізовані рушники. На стінах рушники-вишиванки різних регіонів України). Звучить українська народна мелодія. На сцені учень.

 Учень.

У нас сьогодні наче вечорниці:

Милують око диво-рушники,

Дівочий спів лунає у світлиці,

Як добре, що є звичаї такі.

Добре збиратися разом,співати,гуляти,

Про Україну - неньку розмовляти,

Дізнатись більше про традиції, обряди,

Культуру та історію ми завжди раді.

А як же не згадать про пісню:

Сумну й веселу, радісну й тужну.

Вона то у блакить зрина небесну,

То серце крає від жалю.

Скільки багатства в нашого народу!

В криниці мудрості не висиха вода,

Свято шанують закони роду,

Душі народної скарбниця не згаса.

Народи світу різняться між собою

мовою, характером, звичаями, традиціями.

У кожного народу є свої національні святині,

улюблені речі,дерева,тварини.

Українці мають свої традиції, які

Споконвіку шанують і бережуть.

Це-батьківська хата, материнська

пісня, святий хліб, вишитий рушник,

червона калина, зажурена верба,

хрещатий барвінок, дивовижна писанка

вірний своєму краю лелека.

Всі вони наші давні й добрі символи, наші обереги.

Можливо,маючи такі прекрасні символи,український народ зумів уберегти від забуття нашу історію і родовідну пам'ять, волелюбність. Український рушник. Хто з вас його не бачив? Рушник... Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Оберіг,символ життя,щастя і долі. У народі кажуть: "Хата без рушників-що родина без дітей".

 (Звучить пісня про Батьківщину).

Учениця. А допоможе нам сьогодні на святі оповідачка-мати двох синів,яка знайома з багатьма традиціями,які пов'язані з рушником. Це...

(Виходить оповідачка і звертається до присутніх).

   Оповідачка.

День добрий, любі друзі, Я рада вас в цей день вітати, На світлому і радісному святі, Що запросили і мене до хати.

Учень.(з рушником і хлібом звертаються до опові­дачки)

Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати,

Привітним гожим словом віншувати.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові,

Про цей рушник сьогодні йтиме мова.

(Ведучі вручають хліб-сіль на рушник  дякують.)

Оповідачка.. Дорогі друзі! Життя підпорядковано неписаним,незримим правилам, яких слід дотримуватись. І цих правил дотримувались наші бабусі-старожили роду. Ось що повідала і моя бабуся. (Бере рушник "Дерево життя"). Жінки І дівчата в Україні дуже любили вишивати рушники.

Вишиті рушники вважались священними,їм поклонялись наші предки. Рушник берегли. їх передавали як оберіг із роду в рід. Оберіг-це захист від чогось небезпечного, небажаного. Моя бабуся, дивлячись на рушник, могла читати візерунки, як книгу. Вже давно не має моєї бабусі, а її наука кличе і мене, і моїх дітей, і нас у майбутнє і минуле водночас. Ось і я хочу познайомити вас із диво-рушником-це"Дерево життя".  Це родинний рушник,  подивіться, який барвистий. По вертикалі візерунок ділиться на три зони: верх-небо, стовбур-земля, низ-корінь, потойбічний світ, а по горизонталі-зіставляється з чотирма сторонами світу: схід, захід, північ, південь.3 і 4 дають у сумі 7(сім днів у тижні, сім кольорів у спектрі). Три помножити на чотири дорівнює 12 (це місяці, години, сузір'я ). Такий рушник-символ радості, довголіття.  Бачите скільки тут гілочок та квіточок. Можуть бути й пташки. Це все в уяві вишивальниці  рід, батьки, діти, онуки. Давайте згадаємо назву інших рушників. Допоможіть мені, діти!

Учениця. Перший витканий рушник, розповідала мені мама (показує), призначався для гостей. Він висів на видному місці. Господиня в знак поваги до гостя давала йому рушник на плече чи руку, брала кухлик із водою і люб'язно пропонувала свої послуги. Він називався утирачем.

При зведенні житла рушниками застеляли підвалини. Рушниками піднімали сволоки і потім рушники дарували майстрам. Коли вже стіни були зведені, вгорі в кутку вішали ікону, а на ній рушник.

Старі бабусі кажуть:

Лиш пам'ятати слід:

Якщо ікони не покрити

Рушником квітчастим,

То не можна нам до неї

Молитву казати.

Такий рушник називався покутним або божником.

"РУШНИК"

Рушникове обличчя веселе

Обпліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі,

Випромінює щедрість землі

Рушничок на столі - давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері,

Він додому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов'ї.

Він простелений тим в кого серце

Не черствіє й дарує тепло.

Хай цей символ сусідиться вічно,

В нашій хаті на мир, на добро.

Учень. В книзі "Українське народознавство" я прочитав, що на Юрія, 6 травня, господарі йшли в поле з хлібом-сіллю на  рушнику. Так робили і в перший день оранки, сівби і жнив.

Учениця. А ще,друзі,у народі казали (кожен по черзі говорить приспів 'я).

- Рушник на кілочку-хата у віночку.

- Хата без рушників-родина без дітей.

- Не лінуйся,дівонько,рушники вишивати

- Буде чим гостей шанувати.

"РУШНИЧОК"

Дощ пройшов з грозою,

Вмите сонце сяє,

В небі над рікою

Рушничок спустився,

Прямо в нашу річку

Потім простелився.

В лузі,ніби стрічка,

Впала на калину

Хмарка сивувата,

Я біжу в долину

Рушничок шукати.

Оповідачка. Дівчатка, я принесла ще декілька рушників. Ось цей для посуду, столу, лави називався стирач або стирок. Ось цим накривали діжу з тістом, з ним ходили доїти корову. Рушники, відповідно до призначення, виготовляли з різних ниток. Утирачі й стирники ткали із цупких ниток. Покутники, подарункові-з тонкого білого полотна. Жінки ткали рушники в жіночі дні середу, п'ятницю або суботу. На вишитий рушник повитуха приймала немовля.

Перше дихання немовляти На сніжно-білім полотні Блакитним шовком вишиває мати, Мов першу стежку у житті.

"Мамині рушники"

З дитинства пам'ятаю рушники,

 Що так любовно їх творила мама.

По-українськи хата на святки

Сіяла вишитими рушникам.

На полотні співали солов'ї

І красувались кетяги калини,

Зелений хміль в'юнився по гіллі,

Зоріли в колосках волошки сині.

Неначе долю вишила свою,

 Заплівши в неї промінь світанковий,

Кохання, і пісні, і молоду зорю...

Світи мені повік, матусине любове!

Учень. Гостюючи у тітки в селі, я дізналась, що є рушники, які називаються кілкові. Вони висять на кілочку. Ними прикрашають картини, дзеркало, рамочки з фотокартками. Рушники біля вікон і дверей були оберегами. Крім візерунків тут були вишиті й слова-обереги.

Є рушники - росяночки для дівчаток-школярочок, а для хлопчиків матусі вишивали рушнички, які називаються грай -ликами. А які рушнички вишиває дітвора для матусь? Давайте послухаємо!

(Звучить пісня "Вишиванка")?

Оповідачка. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше-обличчя оселі, відтак і господині. По тому, скільки і які були рушники, створювалася думка про жінку, її дочок. Ось погляньте скільки рушничків у цих дівчаток і які гарні! Учениця. Вони з гуртка" Крою та шиття із застосуванням вишивки". Навчаються вишивати у гарної майстрині. Тож у них гарна візитка!

Під мелодійну українську мелодію дівчатка демонструють свої вишиті рушнички.

Учень. Я думаю, що всім сподобалися вишиванки витвір дівочих рук!

А ось гляньте, що я принесла. Моя бабуся дівоцтво згадувала. Уявляєте: їй тільки 10 років сповнилося, а мати для неї посаг почала готувати - хустки, намисто, барвисті тканини, а на рушник сама полотно наткала.

Моя бабуся гарно вишиває,

Цвітуть на полотні троянди й виноград,

Розмай калиновий там грає,

І дивні птахи щебетять.

Навік з'єдналось чорне і червоне –

Мойого краю гордість і краса.

Душа народу-малинові дзвони,

Його веселка і його сльоза.

Оповідачка. А ви знаєте скільки потрібно рушників вишити, "щоб весілля встигнути і до заміжжя приготуватись"?

Ведуча.

Я чула таку пісню.

У коморі сволок –

На ньому рушників сорок.

Біжіте,  принесіте,

Боярів прикрасіте!

Дівчата. Сорок? Та невже? І всі вишиті?!

Оповідачка. Та ні, не бійтесь. Були вишиті й не вишиті. Одні, як ми казали, були для роботи, а другі для урочистостей.

Ведучий. А цікаво дізнатись про весільний обряд, пов'язаний з рушником.

Оповідачка. Цікаво?! То ж послухайте! Довгими зимовими вечорами особливо любовно вишивала дівчина сватальні, або плечеві рушники, які сватам треба буде подавати. Ось вони з тонкого полота. Давайте подивимося один з епізоду весільного обряду.

(Звучать троїсті музики, під українську народну мелодію виконується танок. Виходить весільна процесія - хлопці й дівчата попарно піднімають над нареченими рушники, проходять під ним. Назустріч молодим виходять батько і мати з хлібом-сіллю на рушнику). Молоді(звертаються до батьків).

Дозвольте, батьку, дозвольте, мати,

На рушник вишиваний перед вами стати.

На рушник вишиваний перед вами стати

Та благословення вашого дістати.

Благословіть, мамо, благословіть, тату,

На щасливу долю, на життя багате! Батьки.

Бог благословляє і ми благословляємо,

Жити аж до віку в парі вам бажаємо.

Хай буде - як квіти, життя барвінкове,

Веселе, як ружі на цім рушникові.

(Батьки під мелодію беруть за кінці рушники і виводять дітей - молодят).

Учениця. А я чула, що під такий рушник ще й монети підкладають срібні, щоб пара заможна жила.

Учень. Мені казали, що є рушники - їх називають тематичними, на яких вишиті сценки із народного життя. Я бачив у тітки в селі такий рушник, на якому з одного кінця вишитий напис "Несе Галя воду, коромисло гнеться", а на другому кінці "А за нею Йванко, барвінок в'ється"

Учениця. Я вже давно мрію вишити рушничок з таким написом: "Та куди ідеш Яв туше!?"

Учень. А я знаю, що є така пісня "Та куди ідеш, Яв туше?"

Оповідачка. Тож давайте її послухаємо у виконанні дітей. Може, хтось із присутніх придивиться до виконавців і намалює в уяві свій сюжет вишивки для рушника. (Діти співають).

Оповідачка. Здавна відома традиція проводжати до армії сина і вишивати йому рушник-оберіг. І перебуваючи далеко від дому, юнак згадує рідну домівку, батьків, рушник, який вишила йому на дорогу мати.

(Звучить пісня на слова і музику Григорія Григоровича Ніколенка). (Виконується хоровод „Рушники, рушники ...").

Оповідачка. З давніх-давен полтавські рушники, зазвичай, вишивали червоними нитками. Бо червоний колір - символ кохання, сонця, життя сущого. А також були рушники вишиті синіми та білими нитками.

Ось подивіться, типовий орнамент полтавського рушника - це казкові квіти у вигляді вазончика-дерева життя, оспівану у піснях. А сила рушника у його візерунках.

Учениця. Я бачу якісь вишиті кривульки.

Оповідачка. То є знак Води. А де вода - там життя.

Учень. А ось ламана лінія - безкінечник.

Оповідачка. Вона розповідає про те, що життя продовжується, бо воно вічне. А чотирикутники - то символ Сонця.

Щоправда, квадратики можуть означати й поле, а „кривульки"-насіння. Коли, дівчата, вишиваєте, ваші думки повинні бути чистими, добрими й радісними.

Учениця. Я бачила рушники, на яких вишита калина. А калина-символ дівочої вроди. Буває біля калини вишите листя дуба. Мені мама казала, що це поєднання краси і сили.

Оповідачка. Художні вишивки Полтавщини багатогранні за технікою виконання, формами узору, логікою побудови. Для нашого краю характерна вишивка білими нитками, зрідка червоними та сірими. Якщо білий узор, що виконувався гладдю, його обводили чорними або кольоровими смугами. Учень. Я прочитав що на Київщині властиві такі кольори вишивок - як білий, коралово-червоний, відтінений чорним.

А для Поділля в орнаментах поєднані чорний з вкрапленням червоного, синього, жовтого чи зеленого кольорів. Але найбільш поширені одноколірні (червоні та чорні).

На Буковині характерні різноманітні геометричні та рослинні візерунки. Красиво вплітають малюнок червоний, жовтий та зелений кольори. А що символізують кольори на рушниках?

Оповідачка. Червона смуга - нехай подорожньому світить сонечко. Зелена барва - зустріч із добрими людьми, добрі покупки. Коричнева - щаслива дорога з чистим небом і ясним сонцем. Синя, жовта - символ здоров'я, удачі. Чорна і червона - це журба і любов, як у тій пісні.

Учениця.

Вишиваю рушничка

Різними нитками.

Там калина молода

Й ружі з солов'ями.

І барвінку синій світ,

Кущ рясного глоду.

Український рушничок -

Символ мого роду.

Край, де ми народились,

Де ростем-живемо,

Батьківщиною ніжно

І з любов'ю звемо

Рідний край

Ти - Вкраїна наша.

Різні в світі землі є,

Але ти - найкраща! (Виконується інсценізована пісня "У нас на Вкраїні"),

Оповідачка.

Ну що ж, за празник цей чудовий

Спасибі вам і щирий всім уклін.

Спасибі на добрі, на гарнім слові,

Живіть багато, будьте всі здорові!

Учень.

А на прощання хочеться сказати:

Шануйте, друзі, рушники,

Квітчайте ними свою хату,

То обереги від біди.

Оповідачка.

Шануйте ті ,що дала мати,

Готуйте дітям - з чистої роси,

Щоб легше їм в житті здолати

Похмурі та скрутні часи.

Шануйте, друзі, рушники!

Учениця.

Хай здоров'я ніколи не зраджує вам!

Будьте завжди такі ніжні, рідні й милі,

Щоб вам радість і щастя, й любов

Вишиваним цвіли рушником! (Виконується пісня „ Україно. Україно").