Сценарій до свята: "Ой не ріж косу, бо хорошая".

         Свято:  Ой не ріж косу, бо хорошая

Мета:    Збагатити знання учнів творами поетів, письменників, які описували красу української жінки, вчили доглядати за своїм волоссям; виховувати почуття охайності, краси, гордості за рідний народ, за його традиції.

Обладнання:    Матеріали для інсценізації "Пострижин", фрагменту весілля, твори Т.Шевченка, М.Коцюбинського.

Учитель: Сьогодні ми поведемо розмову про звичайне і незвичайне - про волосся, про наші коси.

1-й ведучий: Волосся. Воно - симфонія. Шовкове, неслухняне, золоте, кольору спілих каштанів. Скільки поетичних слів присвячено волоссю! А задумувалися ви над тим, для чого воно потрібне?

2-й ведучий: Волосся дане нам не просто для краси. Як стверджують учені, волосся - зв’язок із космосом, воно не тільки накопичує енергію, а й зберігає інформацію.

1-й ведучий: Існує легенда, що до гріхопадіння навколо голови людини був німб, а

волосся не було. Говорять, що голова пралюдини була покрита чимось схожим на пушок, який ми бачимо на голові новонародженого малюка. Коли людина впала в гріх, то проміння космічної енергії навколо голови потяжчали і перетворилися на волосся. Волосся є ланцюжком між людиною і небом до того часу, поки вона знову не підійметься на свій небесний рівень розвитку.

2-й ведучий: Кожен народ по-різному ставиться до волосся. Наприклад, тібетські мудреці не стриглися і не голилися, а заплітали косу. Довге волосся вважалося натхненням до творчості. Сила Самсона також була у волоссі, це говорить про те, що волосся несе в собі фізичні властивості. Коханий брав пасмо волосся нареченої, вирушаючи в далеку дорогу, і відчував, що незримий контакт дійсно існує. А в Київській Русі за вирваний жмут волосся накладали великий штраф - більший, аніж за покалічену ногу.

(На фоні музики пісні "Україночка" вчитель веде розповідь)

Учитель: Перенесімося у свою країну і поговорімо про нас - українців.

За широкими морями, за лісами дрімучими був колись веселий край, розкішний, багатий, заворожений злими людьми, зневолений двома неволями. Одна неволя - панська, друга - царська І жили там рабами в тяжкій роботі заворожені в неволі люди. Світ їм було зав’язано, говорити - заказано, ходили німі...

Україна.. В одному вже тільки цьому слові бринить ціла музика смутку і жалю. Україна - країна щастя і краси, журби і печалі. Саме тої незвичайної вроди шматочок землі раю, яким наділив Бог козаків - то наша ненька - Україна Саме та земля, що пахне медом, то наша українська, саме наші води на молоко цілющі схожі... А які пісні заливають небесні видноколи - все то наше, рідне, українське. І скільки б не хотілося їм зломити чи підкорити, поставити на коліна українців - ніколи надовго їм це не вдавалося. Бо прекрасний він, наш люд, в любові до отчої землі, величний у бою за рідну неньку, зачаруєшся його вродою в праці і радості, його звичаями і обрядами.

Серед багатства неперевершеного обрядодійства величне місце належить нашому національному одягу. Та скільки б ви не намагалися, а ось уявити українку без її чарівної коси, без вінка, кісника не зможете. Отже, нашу виховну годину і присвячуємо тій святій окрасі українок - дівочій косі.

1-й ведучий: У багатьох країнах світу жінки, які мають довге волосся, вважаються красунями. Але не завжди волосся було тільки окрасою. В давні часи наші пращури, перші люди землі, не  знали одягу. І тоді довге волосся жінок захищало їх від холоду, а особливо їхніх немовлят. Звідти і пішла традиція: у жінки волосся повинне бути довге.

Сьогодні наша мова про дівочу красу - коси, про традиції, пов’язані з косами, про те, чому з давніх-давен дівчата дорожили косою. Які ж обряди пов’язані з вирощенням коси?

2-й ведучий: У народі існує й досі уявлення, що дитину не можна стригти до року: хворітиме на голову, не ростиме волосся. Отож на першу річницю запрошують гостей і роблять пострижнни.

(Інсценізація обряду "Пострижнни". Молодиця прибирає є хаті і наспівує пісню "Зеленеє жито, зелене"

 Ульяна (господиня). Ой чи весь той же рід прибуде? Та чи встигну я до того вечора? І донечка моя заснула - хоче мовби допомогти мамі. (Співає "Колискову") Спи, моє сонечко, спи, моя донечко. А я тим часом приготую все до твого святечка. Ось і кожух на покуті, де тебе посадимо.

(Хтось стукає в двері. Господиня гукає: "Михайле, Михайле,

а одчини-но!" Заходять родичі дитини).

Гості. Добрий вечір вам, люди добрі, у святковий час! З іменинницею вас, любі, з

пострижинами будьте здорові!  Хай Даринка буде здоровою і вродливою, неодмінно

веселою і душею красивою. Нате вам гроші на тарілочку нашій доці на утіхоньку.

(Господарі запрошують до господи, знов чути стукіт у двері).

Ульяна. Оце вже, мабуть, і куми поприходили.

(Заходять   куми,   кидають   гроші   на  тарілку  і     примовляють:   "Щоб родина примножувалася, а доходи збільшувалися". Починається обряд пострижин. Хрещена мати садовить дівчинку на кожух, перевіряє, щоб під кожухом було прядиво).

Хрещена мати. Кумонько, ви гребінь поклали сюди? Щоб наша Дариночка і пряла, і ткала, і шила, і вишивала Була гарною господинею.

Хрещений   батько   (зрізує волосся  навхрест).   Маленька наша Дариночко, зрізуємо волоссячко навхрест: то на потиличці, то на боках. Цвіти ж як найкраща квіточка, мамі й тату навтіху, як ясне сонечко. Щоб водилося в коморі, і в стодолі, і на полі. (Волосся кладе на тарілочку, де спочатку клали гроші, і продовжує). Щоб Даринка росла, грошовита була, щоб волосся було, як кожух волохатий.

Ульяна. Діло наше святе зроблене. Давайте ще й визначимо, ким стане наша дівчинка. (Розкладені речі: книжка, нитки, ложка, гребінчик, квіти).

Яку із цих речей візьме наша Даринка, то і буде її заняття в майбутньому.

(Дівчинка бере квітку. Якщо квітка, то побажання: бути їй при землі, хай не переводяться в нас хлібороби, агрономи).

Ульяна. А на закінчення давайте розділимо цей святковий солодкий пиріг. Щоб життя Даринки було солодке і добре, щоб діждати весілля, ще й коровай ділити.

Кума. А волоссячко, куме, закопайте під грушу чи вербу, щоб кучерявою була наша донечка, щоб росла, як з води.

(Далі знову співають "Зеленеє жито, зелене")

1-й ведучий: Після пострижин за коснма дівчинки ретельно стежили: розчісували, змивали в пахучих травах: світлі - ромашкою, щоб сонечком світилися, медом пахли; шавлією та м’ятою - темні, щоб пахли загадково і звабно; любистком, щоб хлопців чарували.

2-й ведучий: На Гуцульщині дівчину заплітають тоді, як їй сповниться 6 років. Для цієї церемонії запрошують "сахнівну" - жінку, що належить до близької родини. "Сахнівна" заплітає волосся на голові дівчинки навхрест, беручи жмут волосся спереду, ззаду від правого вуха і від лівого. Зв’язуючи всі чотири кінці на середині голови, сахнівна промовляє: ‘як зв’язую все волосся на тобі, аби    ся тримало з усіх чотирьох боків парубки, дідицькі сини та й котрі найстарші парубки у краї, котрий тебе уздрить, то так аби ся за тобою умлівав, як риба за водою".

(Потім приспівує: "Ой ще буде подобочка дівчина ходити, та за своєю голівонькою кісоньку носити ").

 1-й ведучий: В с.Громах на Уманщині теж засвідчують такий звичай: перше заплітання коси. Але це обрядодійство здійснювали самі дівчата, при цьому примовляли: "Коси -до п’ят, дівка - до гряд, косам - стрічечки, дівці - женешки". З того часу дівчина мусила дотримуватись неписаного звичаю: вставши рано, повинна навести насамперед лад на своїй голівці. Заборонялося сідати до столу з розпущеним волоссям. В народі про це говорили так: "Подивись на косу, а подумай про господиню",  яка коса, така й краса".

2-й ведучий: Тому дівчата завжди в Україні ходили з непокритою головою, як ознака дівочої честі, їхньої порядності, культури, ознака дбайливості, цнотливості. Втративши честь, дівчина покривала голову хусткою, а звідси і назва - покрита В Україні-Русі був звичай: якщо хлопець накинув на голову дівчини намітку - вона ставала йому дружиною

(обряд прощання дівчини з косою на весіллі. Дівчата співають пісню "Горіла сосна, палала").

1-й ведучий: За негідну поведінку в українських селах парубки силоміць обрізали дівчині косу. І це була велика ганьба.

(Учні розповідають уривки із віршів Т.Шевченка "Причина", "Катерина", "Слепая").

2-й ведучий: В житті-бутті нашому згадується, що лише трагічні історичні обставини змушували дівчат відрізувати коси. Так, після поразки війська Богдана Хмельницького під Берестечком всі дівчата одного села пішли в козаки. А щоб їх не впізнали, відрізали собі коси. Вони зважилися на такий крок, щоб мати змогу захищати Україну разом із козаками. А як боляче прощатись було Соломії з косою! Та тяжкі умови змушують жінку це зробити.

(Розповідь уривка із оповідання М.Коцюбинського "Дорогою ціною ").

Учитель: Для багатьох авторів народна пісня поставала в образі дівчини з косою. Микола Сом звертається до української народної пісні словами:

Ти дівчина, любавка чорноброва,

Твоя коса - до пояса звиса.

Не придбана, не куплена обнова,

Мій сміх і гріх, сльоза моя, краса.

А для хлопців коса - це символ дівочої краси, живої і справжньої. Пригадуються слова українського поета Василя Симоненка: Ображайся на мене як хочеш, Зневажай і ненавидь мене, Все одно я люблю твої очі І волосся твоє сумне...

1-й ведучий: Як бачимо дівоча краса - то ознака дівочої честі і гідності, чарівності наших дівчат. Щоб пересвідчити вас у цьому, пропонуємо оглянути зачіски наших дівчаток

(Конкурс на кращу зачіску)

 2-й ведучий: А ще хочеться сказати, що волосся - це не лише окраса кожної жінки, а й ознака здоров’я. Запрошуємо до розмови косметолога.

(Даємо поради щодо догляду за косами). Косметолог: Відрізати волосся слід тільки на "молодий" місяць, особливо у травні, щоб коса була нова. Ні в якому разі не можна стригти волосся собі самій. Не викидайте волосся, бо це школить здоров"ю. Не залишайте волосся на гребінці, його треба спалити. Психотерапевти радять змінювати зачіски якомога частіше, тому що це виводить негативну енергію, допомагає позбутися депресивного стану.

КОСИ

Як я скучив завами, коси,

Чом вас, коси, ніхто не носить?

Ще ж від полюса і до полюса

Вас в віках прославляли віками,

Русі коси до самого пояса.

Коси, викладені вінками.

Ще ж і досі народ мій носить

Спогад лоскітний і щемливий,

Як дівча розплітало коси,

Як їх милий розплітав щасливий.

Коси, коси, чом вас зараз

Ніхто не носить?

Чи дівчатам немає часу,

А чи вже заплітати ліньки?

Ви ж од віку були окрасою

Гордовитої українки.

Скільки суму в житті розважили,

Скільки болю вам завдавали!

Вас на золото щедро важили,

Як невільними продавали.

Шанували вас чорними, сивими,

Розпинали вас на охресті,

Недарма ж ви служили символом

 І незайманості, і честі.

Коси, коси, чом вас зараз

Ніхто не носить?

Що б там з косами не зробили,

Але давня луна доносить:

Тільки тим, що себе ганьбили,

Відтинали безжально коси.

Я не знаю, є, може, й правильні

Наші люди, що звичай стерли.

Та якби піднялися предки,

Чи від сорому б не померли?

Як я скучив за вами, коси,

Чом вас, коси, ніхто не носить?...

Учитель: Дійсно, нині багато дівчат, нехтуючи косою, не хочуть її доглядати. Коса стала рідкістю. Але пам’ятаймо: мода на косу рано чи пізно повернеться, бо в цьому традиція народної етики, що символізує глибокий дух дівочої цноти. Адже, що не кажіть, а є принада у дівочій косі до пояса.

(Дівчата співають пісню "Ой не ріж: косу, бо хорошая") Учитель: Тож, може, для вас, дівчатка, за наші коси юнаки ще скажуть:

Я тобі, моя чарівна вишне,

Сам троянди в коси заплету,

Встану рано-вранці на світанку

Та й нарву я квітів запашних.

Що є краще за дівочі коси,

Ще й троянди, вплетені у них?

І хай як не змінюється мода, а останнє наше слово до вас, дівчатка: не поспішайте відрізувати своїх кіс, повірте, що довга дівоча коса - це особлива зваба, в ній щось ніжне, щемливе, священне.

(Звучить пісня "Розпустили кучері дівчата")

Розпустили кучері дівчата,

Підвели ще й брови для краси.

Тільки ти ходи, як каже мати,

Не відрізуй русої коси.

Хай вона росте густа та пишна

Чорнобривим хлопцям на біду.

Я тобі, моя чарівна вишня,

Сам у них троянди заплету.

Ллються коси, як ранкові роси,

В ланцюгах сріблястих золотих.

Що є краще за дівочі коси

І троянди, вплетені у них?

Розпустили кучері дівчата,

Підвели ще й брови для краси.

Тільки ти ходи, як каже маги,

Не відрізуй русої коси.