МАН - важливий крок становлення особистості та дорослішання.

 Цей навчальний рік, як і попередні два, дуже напружений, серйозний і з "максимальним навантаженням" у всьому. Він став для мене та для Софійки Бабич, учениці 8-В класу Літинського ліцею №2, ще й особливим тому, що ми долучилися до роботи в МАН у секції "Українська література". 

Тема, яку обрала Софійка, як на нашу думку, дуже важлива й актуальна у світлі останніх воєнних років - "Драматична поема Лесі Українки "Бояриня" як художня модель української  ностальгії". Це один із двох драматичних творів Лариси Петрівни Косач-Квітки, написаний на матеріалі життя українського суспільства в добу Руїни - депресивний і страшний час утрати самостійності та державності в колись вільному козацькому краї. Письменниця відчула весь біль і страх людини, відірваної від рідної землі, прорахувала ймовірні наслідки цієї ситуації на прикладі життя молодого подружжя Оксани та Степана. 

"Москва сльозам не вірить". - стверджує Леся Українка, вона їх викликає, сіючи навколо задушливу та вбивчу атмосферу імперії. заснованої на неправді, зраді, поневоленні інших народів. Написана "Бояриня" у 1910 році, але, на жаль, не прочитана й не осмислена до кінця сучасниками Лесі Українки... Тож потребує нашої пильної уваги та вдумливого прочитання сьогодні, у час, коли Україна вкотре виборює своє право на життя у смертельному двобої з лютим і ненависним звіром,  імперією зла - росією. 

До вашої уваги - серйозна дослідницька робота Бабич Софії. Вітаю тебе, Софійко, із дебютом у якості юного літературознавця, бажаю нових звершень і перемог! Попереду нас чекають нові твори, цікаві дослідження, радість відкриттів і звершень!