"Contra spem spero" актуально звучить і сьогодні
"Contra spem spero" – найвідоміша поезія Лесі Українки
У творі Дочка Прометея утверджує оптимізм та відкидає тугу, яка виникає через життєві негаразди. Ліричну героїню вірша часто ототожнюють з поетесою. Вона ж намагається радіти життю та закликає цінувати кожну мить.До вашої уваги поезія "Contra spem spero" у виконанні учениці 10-Б класу Гончарук Дарини.
А зараз до вашої уваги поезія-девіз у виконанні учениці 10-Б класу Луценко Аліни.
Яка ж історія написання вірша "Без надії сподіваюсь"?
"Contra spem spero!" перекладається з латинської мови "Без надії сподіваюсь!" Цей вірш Леся Українка написала у 1890 році. Його було вперше надруковано в збірці "На крилах пісень" через три року, в 1893 році, а видали збірку у Львові. Цей текст вважається повним, адже для київського видання цієї ж збірки Леся Українка скоротила поезію – видалила дві строфи (сьому і восьму), а перед тим видалила ще дві строфи.
Назва поезії походить від вислову Овідія "Contra spiro, spero", що з латинської перекладається "Без надії, сподіваюсь". Взагалі така сентенція "Contra spem spero" стала для Лесі Українки своєрідним життєвим девізом. Адже поетеса хворіла з самого дитинства, проте залишалась сильною духом. Її навіть Франко називав "єдиним мужчиною в нашому письменстві".
Аналіз вірша "Contra spem spero!" Лесі Українки
До вашої уваги короткий аналіз поезії:
- Тема: роздуми про негаразди у житті та сподівання на краще
- Головна думка: рішучість у змаганні з власними проблемами
- Ідея: віра в те, що після чорної смуги настане біла
- Віршований розмір: трьохстопний анапест
Художні засоби:
- Епітети: хмари осінні, весна золота, молодії літа, думи сумні, вбогім сумнім перелозі, барвисті квітки, сльози гіркі, кора льодовая, кора міцна, весела весна, гора крута крем’яная, камінь важкий, вага страшна, пісня весела, довга нічка, зірка провідна
- Метафори: владарка темних ночей
- Звертання: Гетьте, думи, ви хмари осінні! Геть, думи сумні!
- Уся поезія побудована на антитезах.
https://maximum.fm/novini_t2
"Тільки в боротьбі життя і щастя"-мій життєвий девіз ��
ВідповістиВидалитиЖиття коротке, та безмежна штука
ВідповістиВидалитиІ незглибиме творче ремесло;
Що зразу, бачиться, тобі було
Лиш оп'яніння, забавка, ошука,
Те в необнятий розмір уросло,
Всю душу, мрії всі твої ввіссало,
Всі сили забира і ще говорить: "Мало!"
І перед плодом власної уяви
Стоїш, мов перед божеством яким,
І сушиш кров свою йому для слави,
І своїх нервів сок, свій мозок перед ним
Кладеш замість кадила й страви,
І чуєш сам себе рабом його й підданим,
Та в серці шепче щось: "Ні, буду твоїм паном".
Не вір сим пошептам! Зрадлива та богиня,
Та Муза! Вабить, надить і манить,
Щоб виссать "я" твоє, зробить з тебе начиння
Своїх забагань, дух твій спорожнить.
Не вір мелодії, що з струн її дзвенить:
"Ти будеш майстром, будеш паном тонів,
І серць володарем, і владником мільйонів".
О, не дури себе ти, молодая ліро!
Коли в душі пісень тісниться рій,
Служи богині непохитно, щиро,
Та панувать над нею і не мрій.
Хай спів твій буде запахуще миро
В пиру життя, та сам ти скромно стій
І знай одно - poёta semper tiro1.