Крилаті вислови і цитати про українську мову, які актуальні досі

Мова – генетичний код будь-якого народу, серцевина його культури, історії та й загалом людської цивілізації. Про велике значення мови писали багато видатних людей, філософів, письменників, чия творча діяльність неабияк збагатила й нашу українську мову. Я підготувала для вас збірку кращих висловів про рідну українську мову від видатних українців.

Найбiльше i найдорожче добро кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє авнє життя i своï сподiванки, розум, досвiд, почування (Панас Мирний).

***
Мова – це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам'ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу (Олесь Гончар).

***

Рiдна мова на чужинi ще милiшою стає (Павло Грабовський).

***

Мова – далеко не тільки "засіб спілкування", тобто передачі "вже готових думок", як нас усіх учили в імперській школі. Куди серйозніша її місія – бути способомнародження тих думок: коли "нема мови", людині просто-напросто "нема чим думати" (Оксана Забужко).

***

"Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови... (Максим Рильський).

***

Яке прекрасне рідне слово!

Воно — не світ, а всі світи (Володимир Сосюра).

***

Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – скількома епітетами супроводяться визнання української мови... Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе (Олесь Гончар).

***

Без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання рідної мови обійтися не можна (Олександр Олесь).

***

Мова росте елементарно, разом з душею народу (Іван Франко).

***

Українці – стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші (Евлія Челебі).

***

Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів — скількома епітетами супроводяться визнання української мови… Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе (Олесь Гончар).

***

Якої великої ваги надавав наш народ у своїх приказках і повір’ях мові, людському слову! У народі вірили колись, що певним словом, яке мало хто й знає, можна й скарби в землі знаходити, й хвороби та всякі недуги лікувати, й від лихої людини та звіра оборонитись. «Ласкавим словом й гадюк чарують»,— каже одна українська приказка, а друга додає: «Слово — не стріла, а глибше ранить», «Гостре словечко коле сердечко», «Сказаного й сокирою не вирубаєш», «Що вимовиш язиком, того не витягнеш волом»,— запевняє народна мудрість (Борис Антоненко-Цавидович).